Моніторинг якості освіти

     Пріоритетним напрямом діяльності дошкільних навчальних закладів є спрямування освітнього процесу на реалізацію Базового компонента дошкільної освіти та чинних освітніх програм. У сучасному дошкільному навчальному закладі актуальними є питання, пов'язані з організацією системи моніторингу якості дошкільної освіти, зокрема - розвитку життєвої компетентності дошкільників.

      Підвищення конкурентоспроможності кожного ДНЗ пов’язане з його здатністю задовольнити не тільки наявні, але й прогнозовані вимоги споживачів. Їх вивчення має стати одним із напрямів діяльності в системі менеджменту якості й маркетингу дошкільного навчального закладу.Задоволеність споживача потрібно певним чином вимірюватий оцінювати, а систему якості забезпечити механізмом виробленняв разі необхідності коригувальних дій.

     Разом з тим немає механізму, які відображали б цілісну систему переведення базових теоретичних позицій щодо діагностування життєвої  компетентності дошкільників у конкретну процедуру їх реалізації в межах методичної роботи дошкільного навчального закладу.

 

Основним документом, який регламентує проведення моніторингу в дошкільній галузі є наказ Міністерства освіти і науки України від 11.04.2008 р. № 309 «Про проведення моніторингу стану дошкільної освіти».

 

1. Закон України «Про дошкільну освіту».

2. Указ Президента України від 04.7.2005р. № 1013 «Про невідкладні заходи щодо забезпечення функціонування та розвитку освіти і Україні».

3. Указ Президента України від 20.03.2008 № 244 «Про додаткові заходи щодо підвищення якості освіти в Україні».

4. Постанова Кабінету Міністрів від 14.12.2-11 № 1283 «Про затвердження порядку проведення моніторингу якості освіти».

5. Наказ МОН України від 03.11.2014 № 1255 «Про утворення робочої групи з розроблення критеріїв визначення рівня розвитку дитини за Базовим компонентом дошкільної освіти та інструментарію їх практичного застосування.

6. Наказ МОН України від 17.06.2013 №772 «Про затвердження орієнтовних критеріїв оцінювання діяльності дошкільних, загальноосвітніх, професійно-технічних навчальних закладів».

7. Додаток 1 до наказу МОН №772 від 17.06.2013 «Орієнтовні критерії оцінювання діяльності дошкільних навчальних закладів».

 

      Він є необхідною складовою освітньої діяльності педагога. Завдяки моніторингу педагог може з’ясувати, чи у правильному напрямі він здійснює освітній процес, і вчасно внести потрібні корективи.

      Головною метою моніторингу є вивчення стану реалізації завдань Базового компонента дошкільної освіти, стану організації освітнього процесу в ДНЗ, отримати оперативну інформацію про реальний стан та тенденції змін об'єкта діагностування для корекції педагогічного процесу.

1. Виявити якість практичної реалізації завдань Базового компонента дошкільної освіти та отримати об’єктивну інформацію.

2. Дослідити рівень засвоєння програмового матеріалу дошкільниками відповідно до Базового компонента дошкільної освіти та освітньої програми ДНЗ.

3. Провести порівняльний аналіз відповідності фактичних результатів освітньої діяльності прикінцевій меті – вимогам Державних стандартів дошкільної освіти.

4. Визначити чинники, які сприяють покращенню виконання освітньої програми в ДНЗ.

5. Надати рекомендації педагогам і батькам дошкільників стосовно визначення шляхів покращення якості дошкільної освіти, спираючись на результати моніторингу.

 

1. Наявність завдань педагогічного оцінювання стану об'єкта діагностики.

2. Системність і повторюваність моніторингу як виду педагогічної діяльності, що здійснюють у типових ситуаціях на певних етапах освітнього процесу.

3. Використання методик спеціально адаптованих до конкретних ситуацій і умов.

Суб’єктами освітнього процесу є діти.

 

 

 

                         

                                

 

        Визначення «моніторинг» (від лат. “монітор” – той, що нагадує, наглядає) – означає систематичне спостереження, аналіз стану системи (середовища) прийшло до педагогіки з екології й соціології.

       У більшості випадків визначення моніторингу зводиться до такого розуміння: засіб вироблення нової інформації; постійне відстеження педагогічного процесу; базис для прийняття і коригування управлінських рішень; наявність спеціально розроблених стандартів.

     У загальному значенні під моніторингом розуміється діяльність зі спостереження (відслідковування) за певними об’єктами або явищами. Він дає можливість виявити потенційну небезпеку і збої до їхньої появи, попередити про можливі ризики. Однією з цілей моніторингу є прогноз стану системи цілком або окремих її підсистем.

Перенесення цього поняття до сфери освіти трансформувало його значення. У сучасних умовах освітній моніторинг може бути визначено як систему організації збору, зберігання, обробки і розповсюдження інформації про діяльність педагогічної системи, що забезпечує безперервне стеження за її станом і прогнозування розвитку.

      Поняття «моніторинг» має низку визначень:

спеціально організоване систематичне спостереження за станом будь-яких об’єктів з метою їхньої комплексної оцінки та підвищення ефективності функціонування;

систематичне зіставлення реального стану організації освітньо-виховного процесу;

система збору даних про складне явище або процес, що описується за допомогою певних ключових показників з метою оперативної діагностики стану й оцінки його в динаміці.

   Моніторинг на сучасному рівні розвитку системи дошкільної освіти є однією із складових управління ДНЗ і основою прийняття управлінських рішень. Тому моніторинг може існувати тільки у взаємозв’язку з управлінням, системою прийняття рішень. Ефективність не спрямованого на управління моніторингу низька і призводить до ряду недоліків, основні з яких – надмірність або недостатність інформації, її незатребуваність педагогічним колективом.

    Лише в межах управлінських процедур можливо ведення моніторингу. Освітній моніторинг може бути організовано в закладі будь-якого типу і підпорядкованості, але слід пам’ятати, що результати моніторингу цінні достатньо обмежений час, упродовж якого дані є актуальними для ухвалення тих або інших рішень.

      Отже, моніторинг у системі дошкільної освіти – це спеціально організоване, цільове, системне спостереження за якістю дошкільної освіти, що дозволяє відстежувати як відхилення від державних освітніх стандартів, так і рівень задоволення освітніх потреб населення.

   Діагностика є методом прояснення всіх обставин перебігу дидактичного процесу, достеменне визначення його результатів, тоді як контроль більше застосовується під час відстеження об’єкта, що перебуває в стані стабільного функціонування. Аналіз – функція управління, що спрямована на регулярне вивчення стану, тенденцій розвитку, об’єктивну оцінку результатів процесу і вироблення на цій основі рекомендацій з упорядкування системи або переходу її у більш якісний стан.

    Контроль, як правило, завершує управлінський цикл, і багато фахівців вбачають у ньому основну діяльність керівника. Прийнято розрізняти два основні види контролю: контроль результатів і контроль процесу.

Контроль результатів дозволяє з’ясувати, що було зроблено із запланованого, що залишилося невиконаним, яких результатів було досягнуто. Контроль за результатами слугує поліпшенню трудового процесу. Але в цьому випадку керівник набирається досвіду, коли вчиться на своїх помилках. Проте, якщо помилки торкатимуться здоров’я і особистого розвитку дітей, їх слід уникати.

     Контроль процесу дозволяє виявити, чи мали місце відхилення від норми діяльності, чи вдало дібрані для цього люди і засоби, наскільки раціональна діяльність, чи правильно визначені її тимчасові параметри. Організувати контроль процесу буває набагато складніше, ніж контроль результатів. Контроль результатів не дозволяє повною мірою з’ясувати, що призвело до негативних результатів, де були відхилення в діяльності, які будуть наслідки цієї діяльності. Під час контролю процесу може розмиватися персональна відповідальність співробітників.

Моніторинг дозволяє досягти оптимального поєднання контролю процесу і результатів процесу, але не тільки це є його основною характеристикою.

     Моніторинг набагато ефективніший під час відстеження об’єкта у стані постійних змін, у стані розвитку, що пов’язано з порушенням стабільності, ніж будь-яка інша функція або метод. Моніторинг має значущу відмінність від усіх інших методів і функцій управління – вивчається і систематизується не вся отримана інформація, а лише тільки та, що дозволяє створити цілісну картину якості освіти, яка забезпечується дошкільним закладом.

 

 

Типи моніторингу виокремлюють:

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Існують такі види міоніторингу:

       Інформаційний моніторинг передбачає накопичення і розповсюдження інформації, але не передбачає спеціально організованого обстеження на етапі збору інформації. Цей вид моніторингу частіше за все використовується для збору інформації, розміщеної на різних носіях, тому на перший план виходить функція відстеження. Прикладами такого моніторингу є добір і роздруковування законодавчих актів, положень і наказів на необхідну тематику або збір інформації з різних джерел з певної теми, що в подальшому дозволяє скоректувати програму розвитку ДНЗ, віднайти партнерів з освітньої діяльності тощо.

   Базовий моніторинг виявляє проблеми і небезпеки до того, як вони будуть усвідомлені у сфері управління. За своєю суттю, базовий моніторинг є моніторингом стану системи, дозволяє зібрати про неї інформацію (скласти банк даних) для проведення подальших досліджень, у тому числі й моніторингу іншого виду.

     Проблемний моніторинг дозволяє досліджувати закономірності процесів, ступеня небезпек, типологію проблем тощо.

   Управлінський моніторинг дозволяє відстежувати й оцінювати ефективність, наслідки і вторинні ефекти ухвалених рішень.